Найбільш архаїчної в середині XIX в, залишалася система російського судочинства. Суд носив становий характер , засідання мали келійний характер і не висвітлювалися в пресі. Судді повністю залежали від адміністрації, Княгиня Ольга а підсудні не мали захисників. Найбільше рельєфно буржуазний початок виявився в нових судових уставах 1864 р., в основу яких були покладені головні принципи буржуазного права: бессословность суду, состязательный характер процесу, гласність і незалежність суддів.
Результатом судової реформи стало введення в Росії двох систем: коронних і світових судів. Коронний суд мав дві інстанції: окружний суд і судова палата. У ході судового засідання обвинувачення висував прокурор, а захист вели адвокати (присяжні повірники). Рішення про винність обвинувачуваного приймали виборні присяжні засідателі. Міру покарання встановлювали суддя й два члени суду.
Світові суди розглядали дрібні злочини, судочинство тут вели світові судді, що обираються земськими зборами або міськими думами.
Однак і на новій системі судочинства лежав відбиток старих феодальних пережитків. Так, були збережені спеціальні суди для окремих категорій населення (наприклад, волостные суди для селян). Обмеженими виявилися й гласність судочинства й незалежність суддів від адміністрації.
Комментариев нет:
Отправить комментарий